Вентана: Від себе/Про себе
Всесвіт у волоссі, очах і в серці - до сих пір не можу повірити, що мені дано таке щастя - жити. Обертаюся в космосі серед сотень зірок, дістаю кінчиками пальців до сузір`їв, дихаю зоряним пилом. Надто швидко. Місяць сліпить сріблом, порушуючи темряву. Слухаю мелодію супутника натхненно.
- Хто я?
- Людина.
- Ким я хочу стати?
- Собою.
Щось позаземне тече по венах. Воно всередині мене, клянусь. І поки весь світ потопає в метушні та шаленому ритмі , поки небо ховається за хмарочосами, а люди вікують за бетонними стінами, я живу в своєму крихітному світі.
- Ласкаво прошу, дорогі гості. Швидше одягайте скафандри. Наш корабель через три, два, один…