 |
| 60 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 1 users | ||||
Маріонетка
«Пробач… Я не навмисно…»
А вибачати було й нічого, бо
Я для тебе була просто лялькою,
Що лежала на поличці поряд з іншими
Такими ж маріонетками…
Шкода, що почуття не порцелянові
І біль не має терміну придатності.
Бо не сховати за костюмом травми –
Порізи на руках од вістря скальпеля…
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Може, це і є кохання…? / Білий вірш | Вентана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тиша може вбити / Білий вірш | Вентана».
