25.11.2018 18:11
Без обмежень
82 views
Rating 5 | 1 users
 © Вентана

Отак і сидимо…

 

Мурчить клубок у горлі від невимовлених слів, марних обіцянок, до нудотних думок і телефонних дзвінків о першій годині ночі.

Чомусь не спиться…

Раніше рятувалася теплом твоїх обіймів і гарячим капучино. Кава залишилася, а от ти… примарно зник. Розчинився, як цукор у воді. От тільки мені чогось не солодко…

Настільна лампа мляво висвітлює клапті паперу, хаотично розкидані на письмовому столі. Вони пахнуть лавандою, карамеллю, м’ятною зубною пастою й… тобою. Листи, вочевидь, були написані поспіхом, трохи кривим почерком. Та від цього вони не стають менш рідними.

Папір уже вкрився сепією й солоною росою, змазалися деякі слова. Але я напам’ять знаю кожне речення. Кожне слово…

Отак і сидимо удвох: я – на землі, а ти – на небі…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Автострада буття / Мініатюра | Вентана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Падіння = політ / Верлібр | Вентана».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вентана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо