25.11.2018 16:44
Без обмежень
43 views
Rating 5 | 3 users
 © Вентана

За кілька дюймів від провалля…

Іноді здається, що я на краю прірви

Стою, розчинившись в безодні неба.

Поривами вітру злітаю, злітаю…

Думками назовні блукаю, блукаю…

Сама на цім світі, одна-єдина…

І поруч немає ані пір’їни.

А вітер гуляє, а вітер буяє, 

Здіймає в повітря турботи, вагання, 

Вкладає у думи неба блакить.

І вже не одна я, і вже не єдина!

Наповнює серце життєвою силою.

І птахи тріпочуть, і птахи літають.

В моїй голові вони вихор здіймають…


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.11.2018 17:04  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Надзвичайно приємно чути позитивні відгуки від Вас! 

 25.11.2018 16:48  Каранда Галина => © 

Гарно пишете! 

Публікації автора Вентана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо