Там, де закінчувався хаос…
У твоїх очах – справжній Всесвіт,
Жменя зірок і крихітний Місяць.
А в моїх тільки дим цигарок
І, можливо, трохи наркотику.
Ти мій власний різновид морфію.
Я без тебе, напевно, не виживу –
Загублюсь в міріадах комет,
Потону в безкрайній самотності.
На нас не діє сила тяжіння,
Хоч розбігаємося географічно врізнобіч.
Та кожного ранку прокидаємося в одному ліжку,
Де сонце світить на спільні фіранки…
