Танці лісових німф
У моїх очах, насторожених, трохи здичавілих і цнотливо чистих, водять хороводи лісові мавки. Вони вплітають журбу у вінки з осоки та зілля й одягають їх на русяві голівки. Часом їхні тіла здригаються від легенького вітерцю недовіри, рідше – задихаються гірким запахом брехні. Інколи дріади безпечно гойдаються на березових гілках, грайливо стріляючи очима. А коли огортає журба, виходять на берег і тужливо співають, що аж нічне світило їм підтягує.
Подеколи моє єство підступно шукає пригод – і тоді поодинокі лукаві сирени спокушають молодих юнг, змушуючи розбивати судна об прибережні скелі.
Ти знайдеш русалок в зелені моїх очей, а приручиш тільки тоді, коли зазирнеш прямо в душу.