25.11.2018 18:14
Без обмежень
48 views
Rating 5 | 1 users
 © Вентана

Автострада буття

У кожного своя пустеля і свої міражі.

 

Твої сліди залишаться сирою фарбою на автостраді моєї біографії. Та чи надовго? Ідемо лезом ножа навпомацки, у такт із громом і блискавицею. Темрява манить глухими голосами, які лунають із підсвідомості. Та вже не жахаюсь. Знаходжу твою руку наосліп, вдихаю аромат росиці. На вустах – присмак туману: повітря просочилося тобою.

Спалюємо дотла мари й жадання, а попіл осідає хмарами в легенях. Швидкоплинно. Здіймаємося, тримаючись за руки вище неба, змагаючись із вітровієм. Напевно, дурість.

– Цвіт життя надто стрімко опадає. Я не знаю, що з цим робити…

– Спіши насолоджуватися кожною миттю.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тут має бути заголовок / Мініатюра | Вентана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Отак і сидимо… / Нарис | Вентана».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вентана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо