А якщо завтра не настане?
Отож нам так і важко через те...
Ліна Костенко
Заплющ очі.
Розправ крила.
Усі ми смертні,
Хоча й незрячі,
Болем розп’яті,
Життям скалічені,
Жорстоко висічені
Історією батьківського краю
Колись квітучого…
А зараз…
Вогнем обпаленого,
Кров’ю покропленого,
«Градами» битого…
І тільки вітер знає правду:
«Ціна волі – довічна пильність…»