Тут має бути заголовок
Хвилясте яскраво-руде волосся, веснянки, які ти невдало намагалася замалювати консилером, навушники у вухах і помада кольору червоного напівсолодкого, яка притягує погляд перехожих. Справжня дівчинка Осінь.
Я не звик розглядати окремих індивідів в натовпі, бо й сам не дуже люблю, коли на мене витріщаються, особливо в метро. Та чимось ти мене зачепила. Можливо, запахом заходу сонця, пронизливими зеленими очима (таких раніше спалювали на багатті, клянусь!) чи тим, що єдина в підземці читала книгу. Справжню. Паперову. Пошарпану, та, скоріш за все, вельми цікаву, судячи з твого заціпенілого погляду. А коли сміялася, зірниці сипалися з твоїх уст мені в долоні, а я жадібно ловив їх руками і ховав у кишені. На пам`ять про тебе. Сподіваюся, це не останнє наше рандеву.
До зустрічі, дівчинко Осінь!
