Мені здається, чи колись це було цікавіше?
Знаєте, мабуть і справді доречно провести довгоочікуване Євро перед обіцяним нам кінцем світу, щоб розважитись наостанок. Але так як кінця світу нам не потрібно, і всі голосуємо за його скасування, то вдарити обличчям у бруд Україна аж ніяк не має права.
Та ж який ажіотаж зараз навколо футбольного турніру! Ні, я розумію, реклама і все таке… Але коли 15-річне дівча, яке жодного разу не бувало на стадіоні, не бачило матчу, одягає футболку з написом "Я ♥ Євро 2012", то це явна антиреклама. Можливо, футбол утратив свою значущість, чи що він там мав раніше, і перестав бути одним з відображень душі суспільства…
Сьогодні ця культова гра – не спосіб обрати найспритніших, найенергійніших людей. Тепер із будь-якого матчу роблять "яскраве" шоу за участі бездарних "зірок", які згодились на той невеликий гонорар, на який вистачило місцевого бюджету. У моєму малому містечку і то все видовище псують ними!
Футбол став способом розважитися, але ніяк не елітним видом спорту. Не мистецтвом, яким насправді має бути. Кожна зустріч команд – просто концерт. Хліб у нас є, тепер із футболу маємо видовище.
Чомусь хлопці на вулиці грають активніше й цікавіше, ніж профі на кращих полях світу. Мабуть тому, що вони жодного разу ані копійки не заробили футболом, грають на ентузіазмі, заради скріплення братського духу в команді. Щоб, вигравши, разом посміятися з кумедно забитого останнього гола. Або щоб сподобатися, нарешті, їй…
Ось чого не вистачає тим, хто грає лише ногою. Справжні футболісти мають грати, вкладаючи душу.
Бачите, ми самі творимо футбол. Ми, прості його прихильники, ніколи не виграємо кубок країни, але ми отримаємо дещо більше – збережемо справжній футбол. Саме той – емоційний, несподіваний, гарячий, який так любимо.
