06.03.2018 04:44
для всіх
234
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Що було й колись ще буде

Що було й колись ще буде

Є завжди і одночасно, 

Це для нас незвично чути, 

Це надскладно і не ясно.


Та нам хочеться повірить, 

Що наука нам не бреше, 

То ж й кортить заглянуть в діри

У майбутнє наше вперше.


Подивитися, пощупать, 

Перевірити самому, 

Вирішить – в долоні гупать, 

Або вилаять потому.


Так ми зроблені, панове, 

У не бачене не вірить, 

Довго щупати обнову, 

За старі триматись діри.


Мо` це так в житті і треба

Обережно роздивлятись, 

Чи стрибати нам до неба, 

Чи від лиха рятуватись.


Та сміливці йдуть на ризик, 

Щоб попереду всіх бути, 

Бо в характері є риси

Все новеньке бачить й чути.



м. Київ, 09.02.05.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.03.2018 10:36  Тетяна Чорновіл => © 

Підемо на нечуваний ризик, щоб врятуватися від лиха. А тоді стрибатимемо аж до неба від радості і злетимо у мріях аж до зір, байдуже, що з старими дірами!))
Ваш вірш чудовий, обнадійливий!
Шануймося, бо ми того варті!

 06.03.2018 14:01  Наталія Старченко => © 

Підтримую сміливців, їм найцікавіше жити)))!