Що було й колись ще буде
Є завжди і одночасно,
Це для нас незвично чути,
Це надскладно і не ясно.
Та нам хочеться повірить,
Що наука нам не бреше,
То ж й кортить заглянуть в діри
У майбутнє наше вперше.
Подивитися, пощупать,
Перевірити самому,
Вирішить – в долоні гупать,
Або вилаять потому.
Так ми зроблені, панове,
У не бачене не вірить,
Довго щупати обнову,
За старі триматись діри.
Мо` це так в житті і треба
Обережно роздивлятись,
Чи стрибати нам до неба,
Чи від лиха рятуватись.
Та сміливці йдуть на ризик,
Щоб попереду всіх бути,
Бо в характері є риси
Все новеньке бачить й чути.
м. Київ, 09.02.05.
