Гарна спроба
Гарна була спроба...
Якось легко і не вимушено дивилась вона на мене зі свого фото на авці.
Гарненька білявка, манлива посмішка, чорні очі. Я швидко передивився всі записи на її сторінці, побував в гостях у її друзів, навіть у друзів їх друзів.
- Привіт! Давай знайомитись!
- Привіт! Давай :)
- Чим зайймаєшся? Які плани на життя?
- Та так... Особливих планів немає... Просто хочу завоювати світ! От, шукаю спільників :)
- Серйозно? Давай разом!
- ...ммм... Добре, але чур, я Капітан!
Потім були довгі телефонні розмови по вечорах, її дзвінкий сміх у слухавці і відчуття ніби ми все життя були знайомі.
Нарешті зустріч! Я готувався до неї, марив нею, складав список запитань. А вона прийшла така легенька, весь час жартувала і якось незграбно пила колу великими ковтками.
Ми знову розмовляли про все на світі, мандруючи по безлюдним вуличкам нічного міста. Вона говорила, що любить молочний шоколад без горішків і смс-ки наніч. Мені раптом захотілось подарувати їй квіти. Вона казала, що любить ромашки...
Наступні три дні я міг думати лише про неї. Я шукав їй виправдань коли вона не відписувала на смс-ки, не відповідала на дзвінки. Може зайнята справами, або не чує дзвінка? Знак питання у моїй голові заважав мені спокійно жити: істи, спати, працювати.
„У вас нове повідомлення” прокричав мій монітор. Від Неї. Мені чомусь дуже захотілося коли. Напій сильно пінився і вибухав у моїх руках коли я відкручував кришочку. Не треба було так бігти з магазину. Я намагався робити великі ковтки.
- „Ти класний, але я не відчула хімії між нами у першу зустріч. Вибач.”
В принципі досить чесно. Шкода тільки, що не особисто, а так... е-мейлом. Хоча? Щоб це змінило?
Стало легше. Мій знак питання задоволився 13 словами. Я спокійно зробив ще кілька ковтків коли і дістав з-під письмового стола загублену кришочку. О, знов якась акція! „Спробуй ще!” викрикувала маленька червона потворка.
Ок! Чому ж не спробувати?
„Пошук”, „Дівчина”, „23-26” ENTER...
Ужгород, 08.05.12
.gif "{#}")
