Тая
Ятебелюблю народилося з одних вуст, їх підхопили інші. І воно почало жити. Помандрувало світом, фарбувало його кольорами, гріло душу, цілувало ніжно, лікувало самотність.
Та якось Ятебелюблю чиїсь заклопотані вічними справами вуста не підхопили, і воно упало. Лежало довго, одиноко…. Люди були увесь час у проблемах, все відкладали та відкладали час, щоб пошукати Ятебелюблю, думали, що ще встигнуть. Та не встигли. Ятебелюблю померло.
19.07.2012 08:39 © ... => Деркач Олександр |
))))))))))) і я за "підгодовувать", бо ж доходилося)))) |
19.07.2012 08:37 Деркач Олександр => © |
 підгодовувать треба і на поводку тримати, щоб не швендялось по чужим рукам))) |
17.07.2012 19:35 © ... |
Так, це буде Ятебелюблю, але вже не те і не так, бо ж двічі в одну річку не війдеш) Чи ні? |
17.07.2012 19:26 Лідія Яр |
 А як на мене, то оте ЯТЕБЕЛЮБЛЮ, як птах фенікс, воскресає з попелу. воно ніколи не помре. |
17.07.2012 18:25 © ... |
Дякую за коментарі! Та думаю, якщо померло Ятебелюблю, то це не те, що надовго, а назавжди. Треба було вчасно "підхопити") |
17.07.2012 17:11 Каранда Галина |
 хм... сподобалося... та в мене виник інший образ: зачовганого, затертого від вжитку всує "ятебелюблю"... такого й не шкода... розумію, що в Вас про інше... |
17.07.2012 16:21 Ірина Затинейко-Михалевич |
 яке воно крихке в звучанні "ятебелюблю"... |
17.07.2012 12:09 Крісман Наталія |
 А, може, Ятебелюблю можна ще воскресити? Принаймі спробувати вартує. |