16.07.2012 21:05
-
310
    
  6 | 6  
 © Тая

Втомлена душа бродить неприкаяна

Втомлена душа бродила неприкаяна. Зазирала у вікна, стукала у двері, плакала… Не пускали, затуляли вуха, хрестилися… Дощ студив її ридання, обгортав мокрими нитками, вітер задував крики відчаю, сніг забілював рани. Із землі прогнана та небом не прийнята, душа стиналася у сни і скімлила. Шукала спокою, знесилена, не корилася. Відповідь прагнула осмислити, порожнечу заповнити.

Лише в один будинок не заходила, бо там були очі, ті очі, що спокою не давали. Боялась заглянути у них, побачити тугу ні з чим непорівнянну, печаль невиплакану, горе нерозказане. Вони гукали її, прив’язували до себе, знову і знову німими питаннями народжувалися. Раді були б забутися, відпустити грішну душу, та путами пуповини думки вп’ялися  і тримали в обіймах незгасимої пам’яті.

Так і бродить втомлена душа неприкаяна. Зазирає у вікна, стукає у двері, плаче…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.07.2012 19:36  © ... 

Дякую, що прочитали!

 17.07.2012 19:29  Лідія Яр 

Так болюче. Адже іноді і своя душа почувається такою неприкаяною..Гарно написали. Зачепило

 17.07.2012 09:19  Крісман Наталія 

Потомлена від лету,
Від фальші та зневір,
Сумна Душа поета
Торує шлях до зір.
Оточена сліпцями,
Бажаючи прозрінь,
Блукає манівцями,
Кидає в небо тінь.
Втікаючи від скверни
І від облуди слів,
Шукає Правди зерна
На грішній цій землі.
У прагненні до раю,
У тисячах згорянь,
Щоразу зазирає
За незбагненну грань.
Іде у невідомість,
Назустріч злим вітрам,
До витоків, додому,
У свій небесний Храм.
Лиш там – у світі істин,
Де янголи живуть,
Знайде нарешті пристань
І власну світло-суть...

 17.07.2012 08:52  © ... 

Дякую!

 17.07.2012 08:50  Деркач Олександр => © 

гарно написано...недомовленність...неприкаяність

 16.07.2012 21:56  © ... 

А я ... (там глибший підтекст). Один чоловік вкоротив собі життя... Я подумала про його Душу...

 16.07.2012 21:52  Крісман Наталія 

Це я про свою колись писала...

 16.07.2012 21:37  © ... => Крісман Наталія 

Теж чиясь Душа... Перегукується!

 16.07.2012 21:33  Крісман Наталія 

А ця Душа обвітрена,
Обвуглена, обдощена,
Яскравою палітрою
Веселок запорошена,
Із крилами обдертими,
Які грішать і каються,
До сонця розпростертими,
Що зір ясних торкаються,
І росами, мов перлами,
Сіяють в Божій милості,
З оголеними нервами,
Що хворі надчутливістю,
У битвах пошматована,
Знекровлена, обпечена -
Та небом зацілована
І на любов приречена!

 16.07.2012 21:28  © ... => Каранда Галина 

Дякую. Ви теж)

 16.07.2012 21:19  Каранда Галина 

гарно пишете.