Хочеться
і в кров її не вливався поспіх
і ще не блукала південними трасами
худоба – таврована мов плацкартна постіль"
С. Жадан
Знову хочеться.
Напевно це залежить від погодних умов.
Тепер ти перестаєш вірити у двозначність речей
і відрікаєшся від абсолютності повітря.
Можливо тому, що вже вкотре переконуєшся,
що Гідрометцентр завжди говорить правду,
але чомусь не тобі.
Та все ж хочеться.
Хочеться знати наскільки реальним є артеріальний тиск,
який щораз підвищується,
коли ти бачиш дзвінок знайомого абонента.
І це не стільки впливає на твої гормони,
скільки просто надає надію.
І навіть не дивлячись не те,
що з Надіями у твоєму житті якось не склалось,
ти все рівно відчуваєш якусь інтригу,
яка обплітає тебе, ніби весняний плющ.
Ти навіть відчуваєш запах зелені,
але при цьому трохи боїшся перших весняних бджіл,
які ніби ангели снують у повітрі.
На нічних подвір’ях перестали з’являтись діти.
Напевно це говорить про зміну кліматичних полюсів,
тепер їх можна знайти тільки у притулках для бездомних тварин.
Вони ніби злочинці тримають своїми дитячими руками
прочинені грати і навіть не збираються покидати своїх помешкань, –
це називається комфорт.
Тепер виходячи на вулицю ти ловиш тільки протяги,
що несуть у собі запахи лінивого враннішнього сексу,
з невагомими домішками полуничних презервативів.
У такі моменти ти торкаєшся правої руки, десь там,
де на одному з пальців ти все ще відчуваєш відбиток заліза,
відбиток, з яким колись було пов’язане твоє життя, –
це називається відчай.
А ще в пам’яті виникає ім’я,
яке тепер не можна промовляти в голос,
бо за останньою статистикою воно має циклічність.
І це вже ніяк не називається, воно просто є;
це те, що справді тримає тебе на плаву,
це те, що справді вивертає твої суглоби,
це те, що справді приходить до тебе у снах,
а значить точно відбувається з тобою.
І все би нічого, але є обставини
при яких ти розумієш,
що треба передивитися свої плани на життя.
Це не лякає тебе, бо ти завжди знаєш що робити.
Ти знаєш, що стоячи перед дзеркалом не варто втягувати живіт,
якщо ти хочеш побачити правду.
Ти знаєш чого вартий час і скільки його потрібно,
аби створити нове життя.
Ти знаєш, що треба поступатися місцем у громадському транспорті,
щоб не провокувати на діалог пересічних львівських бабусь.
Ти знаєш багато, але не впевнена в одному:
чи варто виводити на прогулянку кімнатні рослини
і поливати домашніх тварин...
29.08.2012
