Обрубані крила
Вона народилась з крильми. Так-так, з великими, білими, пухнастими крильми. На жаль, народилася в нашому світі. А тут не таких, як всі не можуть терпіти. Люди повинні відповідати одному шаблону, чи не так? Можлива тільки невелика похибка. А в неї цілі крила… ці величезні, жахливі крила, які є ненормальними для решти. І ось ця решта вирішила «допомогти нещасному створінню». Крила обрубали. Їй було боляче. Дуже боляче, але для того, щоб стати такою, як вони, потрібно перетерпіти біль. Вона терпіла. Вона хотіла чиєїсь уваги і тепла. Хотіла розуміння. При кожній можливості природа брала своє і крила проростали знову, але їх ретельно підрізали, ледве вони пробивались з-під шкіри. Вона вже звикла якось без крил, хоча їй їх дуже не вистачало. Аж ось, одного разу комусь сподобались вони – зачатки крил. Цей Хтось полюбив її справжню. Він її розумів, дарував таке необхідне тепло і турботу. І вона дала волю крилам. Вони росли, все набуваючи форми, стаючи все чарівнішими. Їй було байдуже, що думають інші, адже знайшовся Хтось, який вважав крила аж ніяк не недоліком. А крила все сильнішали, вони уже піднімали їх в небо… аж тут… так, вона народилась в нашому світі. Хтось показав їй красу польоту, а потім почав обривати крила. Він рвав пір’їнку за пір’їнкою, поки крила не стали голими. Потім переламав кісточки. А далі обрубав зовсім, ненароком зачепивши лопатки. Зараз на місці колишньої краси кровоточать дві рани. Хто ще зна, чи проростуть крила знов. Якщо і проростуть, то дуже нескоро. Зате вона стала подібною на решту, точніше, ще одним шаблоном.
м. Дрогобич, 30.08.2012
