Ще вчора йшов дощ
Краплі падали на стару бруківку
і розліталися на дрібні уламки води
наче бруківка нарешті дочекалась співрозмовника
Під мурованою аркою
стояла стара пальма.
Вона ніколи не знала відкритої землі —
лише тісний горщик
теплу глину після сонця
гарячі краплі дощу
і дбайливу руку господаря вечорами
Мабуть вона думала
що на цій землі кожен має когось
кому мовчки належить
У перецвілого цикламена —
свій короткий час пахнути так солодко
аж повітря ставало важким.
У червоної герані — вітер
що щоранку змітає її пелюстки
ніби дрібні сліди вчорашнього життя
Жасмин сплітав запах із вечором
лаванда мовчала про спеку
розмарин тримав у собі сонце
а старий лимон у діжці
здавався таким самим переселенцем
як і пальма
Чорний кіт мав теплі сходи
сороки — кипариси
горобці — повні зерна годівниці
ластівки — небо між дзвіницями
І в якусь мить пальма відчула
що поряд — я
що я сиджу мовчки
і записую її думки
Тоді я вперше побачила
як панує каміння.
Не тисне —
а просто залишається собою
довше за дощ
довше за літо
довше за людську печаль
Стояв червень.
Каміння ще парувало після дощу
і повітря пахло вологою, жасмином та листям.
Рука тяглася до телефону
щоб зафільмувати цю мить
але пальма дивилася так питально
ніби хотіла знати
невже ти справді мене чуєш?
І раптом я подумала —
може справа не в тому
чи мав хтось відкриту землю
а в тому
чи було кому
дбайливо торкнутися твого листя
надвечір
червень2026
