04.09.2012 12:15
18+
368
    
  9 | 9  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Ранкові зустрічання двох Самотностей…

Чи є на нашому життєвому шляху випадкові люди???…

У Самотності, безумовно, красиві жіночі очі… Дарма, що безмежно печальні, відсторонені, майже згаслі…

У Самотності звабливі мовчазні уста… Дарма, що ніким давно не ціловані…

У Самотності руки такі тендітні, далеко не старі…Дарма, що вони вже забули, як їх пестили чоловічі сильні руки…

У неї горда непоспішна хода… Дарма, що підбори босоніжок вже стесались од невблаганного часу та жорсткої бруківки…

Суцільна самотня грація недоторканна… Дарма, що на перший погляд видається холодною і кам’яною… Неприступною... Якоюсь – роботоподібною...

Майже кожного ранку мені вдається вгадати, у чому на цей раз буде зодягнена пані Самотність… Передбачувана невибагливість, яка колись, напевно, була вишуканою, елегантною, зараз на фоні згаслого обличчя виглядає скупою, сірою, зношеною одежиною…За одежиною сканую цілий бентежний одинокий світ – вигадую трагедії, смакую ними, додаю їм ще більшого трагізму… І чомусь ніяк не вигадаю у сканованому матеріалі щастя… Може не просвічується?...

Наші погляди вже сотні раз пересікалися впродовж стількох  суєтних ранків, коли усі поспішають на роботу… І майже завжди на одному і тому самому місці наші погляди обмінювались німим вітанням. Вже рефлексивно, я прагну пройти повз неї – секундно обмінятись очима, в яких – і в моїх і в її, застиг безмежний страх попрощатися із виплеканою самотністю…

Наступного ранку я знову вгадаю її зажуру, вловлю байдужий погляд, відчую вкотре страх від нової можливості заговорити нарешті з нею…

Чужі й незнані дві Самотності пройдуть знову повз… Повз чогось важливого… До чого страшно наблизитись...

А я би зміг запестити її красиві руки до ніжного тремтіння, до засяяння згаслості??? Хм…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.09.2013 11:25  Світлана Рачинська => © 

Випадкових зустрічей немає... Ірино,забило подих. Захоплююсь твоїм глибоким баченням. Без сумніву - тягну в улюбленне.

 06.09.2013 00:24  Наталія Сидорак => © 

Сподобалося... дуже! Дуже ніжно-красиво і тонко... Я аж до кінця думала, що то будуть дві жінки)

 13.09.2012 19:04  Тетяна Белімова => © 

Слухала б Вашу мову й слухала! Так гарно! Ви пишете так класично, так ясно! Текст надзвичайно легко сприймається! Така піднесеність і урочистість у Ваших словах, що я мимохіть згадала Вашу "Молитву". От і зараз виникла така асоціація храму - ніби знаходишся усередині, слухаєш урочисту літургію!
Треба обов`язково писати!

 07.09.2012 20:49  Лідія Яр => © 

гарно, хоч і сумно.

 05.09.2012 18:10  Недрукована => © 

Красива історія, дуже гарно і цікаво написана. 
"Суцільна самотня грація недоторканна… Дарма, що на перший погляд видається холодною і кам’яною… Неприступною..." - оце взагалі супер!

 05.09.2012 11:52  Тетяна Чорновіл => © 

Дже зворушливо. Та такі історії найчастіше закінчуються нічим, на жаль! Але думки...
Сподобалось, що мова велася від імені чоловіка. Вік тут не важливий, на мою думку.

 04.09.2012 23:03  Каранда Галина => © 

чудово. цікаво, що з чоловічої точки зору, тому я трохи нерозуміла спочатку, але, коли дочитала до кінця, все стало на місця. дуже гарно.

 04.09.2012 22:55  Сашко Новік 

Щось у нас струм вимкнули і я оце парюсь з телефону(звязок слабий) перші рядки почали ассоціюватись з піснею "Мертвий півень_Тиша не вміє співати"(так здається) ну і загалом сподобалось

 04.09.2012 21:33  Марієчка Коваль 

Так можна доходиться до смерті - суцільної самотності...блінн, геть хочеться взять і познайомить їх... та жаль, не знаю.))))

 04.09.2012 19:07  Деркач Олександр => © 

Чудово, гарно написано, сумна замальовка, а може ескіз майбутнього, чарівного кохання...

 04.09.2012 13:28  Влада Літовська 

сподобалося...неймовірно - це так схоже на мої почуття і навіть не відчула віку, мабуть тому-що у коханні не має віку та тільки наш сучасний світ зробив усіх самотніми Сьогодні люди перестали сприймати один одного, власне, як людей. Їх цікавить усе, що завгодно: як ти одягаєшся, скільки ти заробляєш, на якій машині їздиш... тільки не ти сам. Зі своїми думками, мріями і почуттями. Спасибі тобі))

 04.09.2012 12:48  © ... 

вдячна Вам обом - читачі-критики:) загалом сумнівалась, чи відчується вік моїх героїв (це двоє зрілих людей. в яких позаду здоровенний кавалок життя) ...хотіла дещо завуалювати, аби кожен собі вигадав свої вікові межі цих двох самотностей...як на мене, є багато людей, яким в кайф бути в стані самотностіі прощатися із цим "статусом" не поспішають, а що найбільш проблемно - бояться...вдячна за відгуки:)

 04.09.2012 12:26  Володимир Пірнач => © 

Знайомо..
У мене була така дівчинка, я з нею кожен ранок їздив на роботу (звісно якщо не перепивав і не запізнювався), і так повторювалось довго, близько місяця, а потім вона пропала..
Дуже печальна історія.. я б навіть сказав осіння