15.01.2013 18:15
for all
164 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Вранішні рефлексії

Важка тягучо-карамельна аура приміщення  - нестерпна... Вона "солодка", кажуть поза очі,  але від неї нудить...Особливо сьогодні... Вертить від утоми емоційної в голові... Чи то від висмоктування життєвих сил на користь "блага держави"...Наче викручує руки невидимий вітруган, в кістках тріскотить напругою вранішніх істеричних сплесків пришелепкуватих "міністринь"...

Хоча насправді тепло - гріють батареї...Комфортно, кажуть поза очі...

Навіть власний фізичний біль відступає десь за стіну уявного туману, яким відгороджуюсь іноді, щоби хоч якось захистити его у цьому вимушеному "керуючо-контролюючому бутті ...Тільки б не задиркувались сьогодні зі мною... Ніхто! Готова вибухнути невмотивованою агресією...

Поволі заспокоююсь...Зелений чай гладить із середини ніжною стрічкою терпкої солодкавості... Моєю - рідною, не запозиченою у цього скаженого будинку і  чужих по духу людей...

Потребую самозаглиблення! Вже, як повітря! Чому стільки днів поспіль поміж безкінечні екселівські сувої звітів не знаходжу навіть часу поринути у "міжряддя слів", складання їх у рими, есеї, вітання...Те, що вирівнює збентежену душу?!

Думками відсторонюсь на зелені покошені трави, покриті ранньочервневою росою...Сонце сліпить очі... Повітря солодке, аж липке від бжолиного нектару...Від цієї солодкавості ніколи не нудить...Вона справжня!!! Запахи манять вглиб літньої розкоші  рідної землі...

Відсторонюватись вдається...

Запалюю аромалампу з розмариновим маслом - усіх це дратує. Бачу. Але байдуже... Егоїстично: мені усе байдуже...Розбавляю терпкістю гнилу солодкавість...Я відсторонююсь від ворожих, холодних мені насправді, людей, з якими приходиться кожного дня проживати бідьше 10 -ти годин...

У цьому божевільному "міністерському" будинку ніколи повітря не пахло і не може пахнути  солодким нектарем...

Поволі вчитуюсь у постанову державної ваги...

Непричесані рефлексії крадькома висмоктали з мене непотрібну, і невластиву мені вранці втому і дике роздратування...

Я - знову Я...І люди довкола навіть потепліли...

Публікації: Ірина Затинейко-Михалевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.01.2013 23:05  Марієчка Коваль => © 

то і добре) Інколи я особисто нічого не сприймаю і здоровіша тоді всіх бактерій, що заражають людей. 

 16.01.2013 22:36  Наталя Данилюк => © 

Як гарно Ви вмієте заспокоювати себе!Знайоме відчуття роздратування і відчуження від оточуючого світу...Проте, не завжди вдається отак перенестися подумки у інший вимір - в теплі приємні спогади...Гарний нарис! 

 16.01.2013 19:43  Олександр Новіков 

буває 

 16.01.2013 16:30  Володимир Пірнач => © 

Є над чим задуматись,
в міністерстві не працював, але тема знайома, і відвето зізнаюсь скрізь так :)
А якщо не подобається показуй пів руки, благо роботи в К. як казав Матроскін голосом Табакова: "Просто завалісь!"
Тому не переймайся,
Радже випити кілька кружок глінтвейну і зробити щось безголове,
мені допомагає :)
Плюсую. 

 16.01.2013 11:05  © ... => Марієчка Коваль 

тільки я абсолютно не сприймаю слово "депресія"....навіть на звук, не те, щоб у наявності в житті такого стану в людини 

 16.01.2013 00:47  Марієчка Коваль 

у вас депреснячок... співчуваю. Болячка популярна протягом всього року. Та треба прийняти, що ви  теж одна з ворожих і холодних, тому краще видужуйте скоріше, і ставайте уже дружелюбною і теплою). 

 15.01.2013 22:35  Деркач Олександр 

офісний гумор))) Після новорічних свят найскладніше - це відрізнити розтовстілих колег від опухлих. 

 15.01.2013 20:44  © ... => Тетяна Белімова 

ще тут... 

 15.01.2013 20:32  Тетяна Белімова => © 

а ти ще там? чи вже втікла? 

 15.01.2013 20:29  © ... => Тетяна Белімова 

гвинтик - це працівник...а молоток - шефиня))))) 

 15.01.2013 20:26  Тетяна Белімова => © 

цікаво... гвинтик і молоток... Who is who?

 15.01.2013 20:18  © ... => Тетяна Белімова 

сьогодні мої революційні настрої таки вилилися у супрвійну між гвинтиком і молотком)))))))))ха-ха 

 15.01.2013 19:59  Тетяна Белімова => © 

Як завжди проти течій... Про скажених міністерш сподобалося! Так влучно! 

 15.01.2013 18:35  Деркач Олександр => © 

Написано дуже класно, зрозуміла тема, співчуваю...і тішусь тим що я більш-менш вільний в цьому плані)) 

 15.01.2013 17:05  Каранда Галина => © 

ні, я ідею побачила і зрозуміла, просто все ж сприймається через призму себе й обставин... була сьогодні в поліклініці: черги побільшали, бо медиків поскорочували... реформа ж медицини, блін, покращення... я розумію, як важко в тих міністерствах совісним людям, але ж хіба їм легше тут, внизу??????????? 

 15.01.2013 16:56  Каранда Галина => © 

Боже, Ірочко, та ніде не краще!!!! сидіть там, якщо тримають. Несправедливість і штучність - вона СКРІЗЬ!!!!!!!!!! втекти не вийде! 

 15.01.2013 16:54  Каранда Галина => © 

ой, Ірочко, ну що Вам сказати.... Наче й розумію я Вас, і співчуваю, і все таке... А спробуйте уявно помінятися місцями зі мною. Я ж не нікчемніша, і не дурніша за когось, а от якось так обкрутило життя, що й не передати... як на базар попала, так плакала ... а зараз і там не треба. в торгівлю не хочеться до крику, до істерики, але розумію, що прийдеться, бо більше ж нікуди в Лубнах, тут безробітних більше, ніж працюючих... відтягую цей момент, скільки можна, але ж виплати меншають, вже тяжко стає реально... а тут ви на істеричних міністринь жалієтеся... повірте, маленькі місцеві підпанки значно істеричніші панів великих, бо на них тиск звідусіль ще більший... Міняємося?