w
на конкурс до 1 квітня
Це зараз англійська мова постійно на слуху, хоч-не-хоч, якісь слова знаєш, якісь здогадуєшся, та й гугл, мов та паличка- виручалочка, дозволяє не відчувати себе повним ідіотом у цьому світі тотальної англізації (американізації?). В далекому 95-му ці процеси ще тільки починалися. Я того року якраз поступила, і з великим подивом дізналася, що на всьому нашому фізматівському потоці набралося лише 5 чоловік, яких в школі навчали французької… Ніхто з нас не ризикнув заліковкою і не записався на іноземну англійську, надто нереальним видавалося за місяць-другий наздогнати програму, почавши не те, що з нуля, а з мінус одиниці… Воно то і там, і там – латиниця, та букви називаються по-іншому, правила читання теж надто різні. Тому вчили нас і далі французької, причому ніхто не наполягав особливо, щоб ми її взагалі вчили…
Така довга прелюдія писана для того, щоб читач усвідомив, яким турком я себе відчувала… От уявіть: інформатика. В основі мови програмування англійські слова. І якщо нормальні люди такі команди, як «print», «input» і т.п. розуміли за означенням, мені ще треба було запам’ятати їх написання і значення.
Так от. Картина маслом. Одна з перших лекцій з інформатики... Вже не пам’ятаю, що ми там писали, але викладачу було лінь взяти в руки крейду, і він щось диктував по буквах… Ясно, що перед тим він не зазначив, що букви англійські… бо це ж само-собою…
«w»…..….. я старанно виводжу «д а б л’ ю»…. ну, сказано ж – по буквах…... розумію, що щось тут не те, я елементарно не встигаю записувати, бо після того «д а б л’ ю» вже чимало всього прозвучало… і все - незрозуміле зовсім... А я ж звикла встигати і розуміти на парах все! Засада!
Здогадалася таки заглянути до сусіда в зошит… Блін!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!………………… так це ж французьке «дубль ве»!!!!!!!!!… ну як було здогадатися мені, турку неосвіченому?! Тоді ще не були на слуху ні електронні адреси, ні заморські слова… А як же ж соромно було! Добре, що ума вистачило тоді поржати з себе. Бо інакше б поржали з мене… Відмінниця, блін…
Частенько я те «д а б л’ ю» згадую собі. От іноді здається, що хтось не розуміє елементарних речей… Так і тягне посміятися, поздіватися… Але… «д а б л’ ю»! – все, допомагає, знаєте… дуже навіть допомагає. Тож коли я тут дуже зарвуся, і звинувачуватиму кого в неграмотності, ви вже, будь ласка, не соромтеся. Скажіть мені «д а б л’ ю»! Голосно так скажіть, щоб почула! Повірте, я відразу зрозумію…
Лубни, 18.03.13
.gif "{#}")
Тепер я матиму на Вас управу!!!! 
