З вуст моїх онуків
На конкурс до 1 Квітня
З допомогою дідуся Андрійко навчився читати в 4 рочки і першим його захопленням стало читання назв товарів. Одного разу він прийшов додому з розчарованим виглядом.
- Що, Андрійку? - спитав я.
- Погано в нас працює торгівля.
- Чому?
- Ніде не побачив вивіски з написом: " Туалетний папір для кози»
- Так, мій розумнику, ці китайці з турками, як завжди, щось не додумають, а ми страждаєм…
Обличчя.
- Не можна говорити «морда», потрібно «обличчя».
- А от у мене сьогодні на носа сіла муха, та якби я не ударив по обличчю, наче по морді, я б її не убив .
Бабусина "дієта".
- Бабусенько, можна цукерку?
- Ні, норма виконана.
- А арахіс?
- Після обіду.
- А печиво?
- Немає взагалі.
- Ну тоді дайте хоч огірок.
- Ну з цього треба було й починати.
Андрійко й Діанка.
- Анд’юша, я з тобою не буду сьогодні спати на обід.
- А може, передумаєш?
- Ну, добре, вговорррив.
Катання на велосипеді.
- Анд’юша, не їдь мені на ноги, в мене будуть вавки.
- Ну хто буде дивитись на твої ноги?
- А як виросту.
Андрійко закінчив перебування в дитячому садку, відгуляв «випуск», приїхав до бабусі з дідусем. Дідусь вирішив познайомити онука з
римою.
- Ну, а тепер ти дай приклад з римою.
- Помагать Вам ніколи: у мене канікули.
Ну і наостанок хоч дещо від себе (і чогось на жіночу тематику):
Мабуть, вийде пісня, перший і (поки) останній куплет кладеться на музику: відчуваю. буде шедевр
Я у мами вже велика,
Треба мені чоловіка,
Не одного, можна й два -
В мене ж світла голова…
Скоромовка
Примара.
За кордоном і в столиці,
На базарі і в крамниці,
На підлозі й на полиці,
І на річці, і в криниці,
І у житі, і в пшениці,
І у гречці, і в гірчиці
Бачу свого чоловіка,
Мені й сниться його пика.
.gif "{#}")