Закінчена казка про любов
Одного вечора, лягаючи спати, захочеш обійняти...
Та не буде мене...
Одного ранку, прокинувшись, захочеш поцілувати...
Та не буде мене у твоєму ліжку...
Одного дня, захочеш зателефонувати...
Та мій телефон буде поза зоною дії...
Так я піду із твого життя:
Спокійно, тихо, непомітно.
Із тягарем на серці та з розриваючим душу болем.
Та у цей же день я буду радіти сонцю,
Яке побачила через стільки років крізь хмари суму і образ.
У цей же вечір я побачу як сяють зорі
На нічному прекрасному небі..
У цю ніч я нарешті побачу кольорові сни про загублену і знайдену любов.
Я буду вільна... самотня... спокійна...
Я живу!!! Нарешті дихаю на повні груди!!!
А ти... шукаєш мого погляду в поглядах інших...
Заглядаєш у обличчя інших людей, шукаючи мого...
Чуєш сміх, та з болем у серці розумієш що поруч не я...
Так закінчилась наша казка про любов.
2013р.
