Шторм
з рубрики / циклу «Казки»
Темні хвилі дико билися об борт.
- Пробоїна! – гукнув юнга. Він тільки-но бігав за чимось в каюту.
Пробоїна була невелика, але корабель кожного удару хвилі міг отримати набагато більші ушкодження. Вода залила підлогу. Вона пінилася за бортом, і наче язиком лизала борти корабля. Раптовий шквал налетів і залив корму водою.
- Бавиться сьогодні! – гукнув капітан. – Стягніть вітрила!
Моряки швидко стягнули паруси; лоцман гукнув, що поряд скоро з’являться рифи і скелі.
- З якого боку? – гукнув капітан.
- З правого!
- Ліво руля!
Корабель почав розвертатися, але хвилі невпинно несли його на камені.
- Там є затока – якщо проскочимо, будемо в безпеці!
- Право руля! – гукнув капітан.
Керманич незворушною рукою вів корабель. Стихія розлютилася ще дужче. Сильно ревла набігаючи хвиля; скелі виступали чорними плямами. Усі були в напруженні. Корабель кидало, як тріску, але він встиг проминути рифи і заскочити в бухту.
Раптово море навколо стихло. Там, ззаду, на рифах, воно дико лютувало, рвало білими пінистими зубами уламки скель і хотіло дістатися до корабля. Але ті ж-таки скелі не давали йому цього зробити.
Моряки повільно налагоджували все на кораблі. Пробоїна швидко була забита. Тепер треба було перечекати в цій бухті бурю.
Це все було так дивно – і бухта, і спокій навколо… Здавалося, наче корабель втікав від невідомого жорстокого звіра і встиг проскочити в клітку. Тут він почуватиметься в спокої. Потім, коли звір відійде, кораблик знову вийде і продовжуватиме свою подорож. І це шалене полювання забавляло капітана. Він стояв на кормі, незважаючи на сильний вітер та дощ, що бив у лице, і вдивлявся в темну глибінь моря…