Дівчина біля моря
Прекрасна незнайомка у сукні, наче з хвиль
Заблищали у хмаринках зорі
За багато неозорих миль.
Дівчина співала біля моря
В сукні, наче з темних синіх хвиль.
І легка, й тендітна, наче пара,
Очі, мов зелена глибочінь.
Голос чистий линув аж за хмари
У хвилясту, наче сукня, синь.
Наче хвильки, падало волосся,
Мов корали, жевріли вуста.
Чистий голос, мов прозорі роси,
Піднімався з хвиль аж в небеса.
Прислухався сірий вітер грізний,
Вечір вже над хвилями схиливсь.
Дівчина пішла. Затихла пісня.
Тільки спогад у душі лишивсь.
Вітер знов чекає, й чисті зорі
За багато неозорих миль
Ту, яка співає біля моря
В сукні, наче з темних синіх хвиль.
