Бухта тепла
Я введу у теплу бухту свій кораблик,
В бухту сорому і ніжного тепла.
В океані пристрасті один лише фарватер,
Де причалів тихих мокнуть берега.
Зачаровано ковтають рух прибою.
І чим глибше проникає – стогне бриз…
Не від болю, від казкової пригоди,
Що навалою летить у чийсь каприз.
Поцілунки гладять томно всі уступи,
Розчинилося в блаженстві марне “ні”.
Увесь сором, переможений в цім бою,
Смерчі радості приносять кораблі.