14.09.2013 01:57
для всіх
170
    
  2 | 2  
 © Весняна

Кінець епопеї

На столі стоїть тільки принесена білосніжно-салатова конвалія, перев`язана пурпуровою стрічкою.

На стіні - її шедевральні малюнки.

У серці - уже по вінця тебе.

Ти не тільки займаєш більшу частину мого серця.

 Ти  - ковток повітря.

 Ти - ті самі 220 Vольт , від яких судоми хапають ...

 та приходить розуміння, що вже пройдений в сліпій надії час - стежина до похоронної прірви слабкостей.

 Ти - занадто багато - [не] радощів, пере-дружби, недо-відносин та безвольностей.

 Ти - те саме нічне видіння,яке голками мучить до нестерпності.

 Ти - [те] той, від чого знову заносить.

Вже досить з мене.

Бо ж занесе остаточно.

Затягне за ослаблу руку...

   Якщо буде потрібно - мені намалюють [я намалюю] тебе знову.

  А нині- кінець цієї нікчемної епопеї.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2013 11:39  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...та це ще не кінець, це абстинентний синдром від нестачі серотонину, дофамину, вазопресину і окситоцину, треба прийняти чергову дозу))

 13.09.2013 23:48  Світлана Рачинська => © 

Достойно) +