Нічне
Я дивлюсь в сліпородість нічної полуди,
Де розхристаний вітер гуля по діброві.
Травоцвітом хмільним полонить мої груди,
Упованням зірниць явориться по крові.
Спраглі очі мої хочуть світла краплину.
Та розп’яли його на покосі стернища.
Межи протягів хмар, місяць збудить долину,
Вовчих зорів на мить запаливши вогнища.
Зачаїться ріка в берегах, мов куріпки.
Очере́тяним серцем заб’ється лякливо.
Від тремтіння її, на лататті очіпки,
У заплаві німій затанцюють мрійливо.
І шукатиму я у пітьмі, до хрипіння,
Браму нового дня, між розпливчастих замків...
В перших схлипах зорі, непроглядне каміння
Спорохніє на блиск росянистих уламків.
