Намалюй мені лірику
Де теплі пульсуючі долоньки боязко торкаються одна одної, а розпашілі серця б`ються в унісон з поламаним радіо, від якого до сердець закрадається ледве помітна димка.
Щоб вона була кольору тільки-но винайденого телебачення.
Така ж цнотливо-незаймана.
Як філіжанка холодного [каво]-чаю, до якої ми ніяк не можемо дібратися кожного заклопотаного ранку.
Як свіжа газета, в куточку якої, під час несамовитого калатання охопленого полум`ям серця, тремтячою рукою написано рядки такої інтимної лірики.
[Намалюй мені лірику] .
