Помилка на сторінці...
ти не знай бо не варто це як випари ртуті і наснився смак ціанистого калію і ейфорії поламаних нігтів коли пальцями дерла минуле і копала могилу торішньому снігу який так рясно сипав що забув що вже літо
і знудило від запаху амброзії і рвало від безсилля жовчю буднів і жалем що не була трішки балакучішою коли ти замовкав мене поцілунком а заповнювала магістралі свідомості онлайн-спілкуванням з видуманим псевдо-Богом-анархістом і жила заблукана з переконанням що час не може стерти багато не може стерти
а час стирав щоправда не міг справитись з дією ромбічного порошку який я слухняно приймала з твоїх рук як ліки-отруту підсолоджені замовканням мене і нічого тепер не доведе ексгумація спогадів з напівзабутого закинутого кладовища снів не страшить навіть дія тетродотоксину все бо викликає звикання навіть смерть перманентно вмирати це справжнє мистецтво
Педро Кальдероне довго відстоюватиме свою думку штибу життя це сон та стеля все одно тиснутиме доказами своєї непричетності до абсурду правди яку повсякчас вириваю з п’ятого кута бо чотири попередні виродились поступово і цілеспрямовано в прямі вдавано глухі і нарочито білі стіни що прагнуть довести свою непорочність не зважаючи на те що хтось ще в докембрійський період розмалював їх графіті втеч від відчуття над реальності
віртуального світу і не важливо скільки разів ми падаємо в прірву між часовими поясами намагаючись вибрати саме ТОЙ бо його не існує як не існує мосту Мірабо і рука в руці постіймо очі в очі в нашому випадку Гійом Аполлінер не передбачив нашого випадку
стосунки переживають анабіоз-шманабіоз вираховуємось культурно бо цензура дура і в кав’ярні вибираю зал де не палять не маю бо в собі коня якого можна було б вбити
просто ти був гемоглобіном просто був
а тепер лікар запитує мене чи не непритомнію бува з настільки яскраво вираженою анемією
час не може стерти багато не може стерти
хіба що папку temp to be continued
