Його так манив лакований блиск тої крутої тачки, якою сьогодні приїхав новий одногрупник Її гладенькі боки створені розривати простір, мчати наввипередки з вітром. А власник же напевно влаштовує на ній такі перегони ночами! Погляд впав на потерті джинси. Так. Самому на таку не заробити. От би хоч в салоні посидіти! Новачок уже зібрав у коридорі групу «прихильників» і щось розповідав, як видно з широких жестів. На нього ж уваги ніхто не звертав. Перерва спливала. Щось дзенькнуло об підлогу. Глянув і серце радісно застукотіло. Зовсім поруч лежав ключ. Той самий! Від мрії! Ото шанс! А може гукнути? Та ні. Ще дві пари . Можна швиденько випробувати цяцьку і повернути. Ніхто й не помітить. Нічого ж страшного? Авто і справді дивовижне. Завелося миттєво. Не зчувся, як уже мчиш містом під модний музон. Класно! Швидше! Швидше! Встигнути б повернутися! Рух заводить і бадьорить. Що це?! Звідки?! Гальма! Де гальма?! Що за звук?! Ой! Блискуча колись автівка скоцюрбилася на узбіччі металобрухтом. Сліпо вдивляється навколо розбитими скляними друзками.
Мініатюра, а сказано багато... І проблем чимало у межах коротенького тексту. Філософія узагальнення, чи узагальнення як філософія? Життя... Короткий спалах від крапки до її стирання....
