13.03.2012 01:44
для всіх
235
    
  5 | 5  
 © Деркач Олександр

В салоні антикваріату

Є  різна  доля  у  речей:  

Одні  -  стають  нам  не потрібні,  

А  інших  за  примхою  людей,  

Коли  дістане  скрута,  злидні  -  

Несуть  в  ломбард,  в  комісіонку.  

Біда  збирає  свій  трофей  -

Життям  торгують  по  дисконту,  

Щоб  не  потрапить  на  смітник  -  

Посланням  археологам  в  майбутнє.  

А  решти,  зовсім  слід  ізник  -  

Поглинув  час  їх  всемогутній.  


Але  є  речі  обрані  судьбою  -  

В  музеях,  на  лаві  свідків,  

В  суді  перед  сучасною  добою  -  

Епох  пройдешніх  зібрані  уривки.  

Володарів  портрети.  

Пергаменту  сувої.  

Історії  уроки  -  не  вивчені  помилки.  

Тут  все  розкладене,  підписане  -  

Таблички,  ярлики,  

Всьому  поставлені  оцінки,  

Героям  

Та  прапорам  повислим.  


Є  -  інша  доля  у  речей:  

Вони  в  салонах  антикварів.  

І  вартість  їх  -  у  кількості  грошей,  

Та  стану  і  вигляду  товарів.  

Тут  канделябри  для  свічей,  

На  шафі  в  стилі  "Бідермеєр"  -  

Колись  світили  польскій  пані...  

Скарби  й  монети  всіх  імперій.  

Намисто,  брошки,  персні  філігранні  

Виблискує  каміння  та  перла  біжутерій  -  

Хтось  дарував  своїм  коханим.  

У  кольорі  екрю  -  французький  будуар:  

Мадам  любила  шампанське  і  гламур.  

Індійський  столик,  шовковий  муар  

І  порцеляновий,  із  Мейсена,  амур.  


А  ось  із  нашого  життя:  

На  полицях  є  Ленін,  Сталін  -  

Їх  копійчані  праці  та  дороге  лиття.  

Тут  нагороди  бойові  і  трудові  медалі  -  

Батьківські  піт  і  кров  зникає  в  забуття.  

А  поряд  глечики,  макітри  і  тарілі,  

Рушник  та  вишиванки  із  села,  

З  пустих  хатин  осиротілих  -  

Естетів  будуть  звеселять.  

На  стінах  шаблі  поржавілі,  

Пістолі  з  кремневим  замком  -  

Козацький  дух  запліснявілий.  

А  ось  онук,  бабусині  ікони,  

Приніс,  бо  "ширки"  вже  нема.  

І  дивляться  нам  в  очі  -  

Спас  Нерукотворний  

І  Пресвятая  Богородиця,  німа,  

І  ангел  закривається  крилом.  


Товар  на  торг  перехрестили...  

Вся  Україна  тут  під  склом.  

Стоїть  ціна...  Аванс  вже  проплатили.



м. Прилуки, 11-12.03.2012 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.03.2012 13:18  Сашко Новік 

сильно, ще й з авансом уже. сумно

 14.03.2012 22:35  Каранда Галина => © 

))))) тут же ДРУГИХ - не порядковий числівник)))))))

 14.03.2012 21:49  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Я сам просив, ДрУгих, судьба -є в СУМі, шампанське є в інших, камні і награди дійсно пропустив русизми, свічей, зтирає - буду думать Що з ними робити, ще раз дякую, 100 разів читав, потрібен був свіжий погляд.

 14.03.2012 20:59  Каранда Галина => © 

других, судьбою, свічей, камні, награди - русизми шампаньске, зтирає -опечатки

комісіонку - розмовне слово

Ви не ображайтеся, самі ж запитали...  вірш насправді хороший, про медалі і ширку - зачепило, кінець - взагалі дуже сильний.

 14.03.2012 19:03  © ... => Каранда Галина 

які огріхи, підкажіть

 14.03.2012 19:01  Каранда Галина => © 

не думала, що Ви чекаєте на мій коментар, вибачте. Вірш цей я читала. Звісно, все правильно і філософія глибока. Я сама прив"язуюся до речей, дещо дороге мені як пам"ять... Але це мають бути саме мої речі, наповнені моїми емоціями і спогалами. Антикваріату не люблю, боюся його енергетики. Доля речей така ж цікава і непередбачувана, як і доля людини. Щодо старих і дорогих речей, то поділяю щодо них думку Герберта Уелса: в двох словах - не люблю їх.
Це щодо теми вірша.
))))))а літературні та граматичні огріхи є:)

 13.03.2012 19:12  © ... => Серж 

Зараз я бережу кожну річ, яка нагадує про близьких мені людей, про події, і жалкую, що багато не збереглося. Один з прадідів, царський полковник пропав безвісти в Харбині, його брат, був архіреєм, у 29р пішов у лагеря, тому всі фото в сім`ї були знищені

 13.03.2012 18:57  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую за Ваш мороз, така реакція для мене дуже важлива.

 13.03.2012 18:55  © ... => Тетяна Чорновіл 

Речі, предмети це наше відображення, по тому, що нас оточує, як ми до них відносимоь і як ми їх позбуваємось можна судити про нас самих

 13.03.2012 18:21  Серж 

"А ось онук, бабусині ікони,
приніс, бо ширки вже нема"
І не тільки ікони приносять, а й бойові ордени. Я бачив, як один дідусь шукав свої ордени на "барахолці", які онук викрав. А я недавно на горищі наткнувся на довоєнний радіоприймач - просто подарував колекціонеру.

 13.03.2012 17:42  Тетяна Белімова 

Як гарно, у чудовій алегоричній формі Ви розказали про наше життя! Висновок просто морозом по шкірі продер! Дякую!

 13.03.2012 11:03  Тетяна Чорновіл => © 

Поринула в Ваш музей! Цікаво! Якось особливо над долею речей не задумувалась! Є про що замислитись...