Завжди...
Завжди чекала тільки вечора, тільки вечора...
Завжди чекала лиш твого дзвінка. Було так приємно чути твій голос, на лиці зразу виникала усмішка, настрій робився просто прекрасний... Я дуже люблю слухати твій голос, він просто зводив мене з розуму...
А зараз я навіть потрохи починаю забувати твій голос,але я клянуся я ніколи його не забуду. Ніколи не забуду усмішку яку ти мені подарував коли ми вперше зустрілись... Я не забуду нічого що пов`язано з тобою.
Ніколи не забуду того дня коли зрозуміла що без тебе моє життя - ніщо.
Ти мовчиш і я не знаю чи ти кохаєш чи ні. Приходиться тільки чекати...
Раніше бувало щось чекала і було якось спокійно мені... а тут чекаєш і не знаєш чого... Від цього робиться так боляче...
Буває візьму залізу під теплу ковдру і просто плачу, вд того шо чекаю невідомо чого... Я так боюсь що ти сажеш "Пробач але ми не можем буи разом"