05.08.2010 23:46
-
811
    
  1 | 5  
 © Христя

Завжди...

Завжди...

Завжди чекала тільки вечора, тільки вечора... 

Завжди чекала лиш твого дзвінка. Було так приємно чути твій голос, на лиці зразу виникала усмішка, настрій робився просто прекрасний... Я дуже люблю слухати твій голос, він просто зводив мене з розуму... 

А зараз я навіть потрохи починаю забувати твій голос,але я клянуся я ніколи його не забуду. Ніколи не забуду усмішку яку ти мені подарував коли ми вперше зустрілись... Я не забуду нічого що пов`язано з тобою. 

Ніколи не забуду того дня коли зрозуміла що без тебе моє життя - ніщо. 

Ти мовчиш і я не знаю чи ти кохаєш чи ні. Приходиться тільки чекати... 

Раніше бувало щось чекала і було якось спокійно мені... а тут чекаєш і не знаєш чого... Від цього робиться так боляче... 

Буває візьму залізу під теплу ковдру і просто плачу, вд того шо чекаю невідомо чого... Я так боюсь що ти сажеш "Пробач але ми не можем буи разом" 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.08.2010 12:15   

дякую дуже! Писала про те що було насправді...а то що не достатньо забарвлені вислови напевно просто прозу пишу в перший раз...але всеодно дякую....:)

 10.08.2010 01:05  Юля => © 

...мені здається, шо у творі"Завжди" не достатньо забарвлені вислови!...попри це, слова твої від щирого серця, я це відчуваю!=))