А перший сніг розтанув, як завжди...
А перший сніг розтанув, як завжди.
Земля навкруг оголена чорніє.
Шепоче вітер: "Не сумуй, зажди –
Ще заметіль до хрещення завіє!"
Ще буде сніг, я знаю, і морози.
І снігурі прикрасять чорні віти –
Незрозумілі нам метаморфози –
Вони немов живі червоні квіти.
Ще намете великі кучугури.
Зрівняє сніг узбіччя і дорогу.
Сніговики неначе мацапури,
Мов вартові, біля воріт чертогу.
Ще хуговій страшний нас налякає –
Хати засипле де-не-де під стріху.
Так, від морозу тіло заклякає,
Та гріє нас надія на відлигу.
Вона в прямім і переноснім сенсі
Допомагає подолати зиму –
Допоки є надія в моїм серці,
Я до весни своєї вперто йтиму.
