21.12.2013 14:29
для всіх
252
    
  2 | 3  
 © Русин

А перший сніг розтанув, як завжди...

А перший сніг розтанув, як завжди.

Земля навкруг оголена чорніє.

Шепоче вітер: "Не сумуй, зажди –

Ще заметіль до хрещення завіє!"


Ще буде сніг, я знаю, і морози.

І снігурі прикрасять чорні віти –

Незрозумілі нам метаморфози –

Вони немов живі червоні квіти.


Ще намете великі кучугури.

Зрівняє сніг узбіччя і дорогу.

Сніговики неначе мацапури,

Мов вартові, біля воріт чертогу.


Ще хуговій страшний нас налякає –

Хати засипле де-не-де під стріху.

Так, від морозу тіло заклякає,

Та гріє нас надія на відлигу.


Вона в прямім і переноснім сенсі

Допомагає подолати зиму –

Допоки є надія в моїм серці,

Я до весни своєї вперто йтиму.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.12.2013 15:06  Оля Стасюк 

"хуговій" - досить нове для мене слово. "Хугу" і "Буревій" знаю, а це - вперше) дуже мелодійно.

 22.12.2013 14:34  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже гарно! Справді, надія гріє! Допоки весна в серці! Чудово!