Присвячується
Не забуду запах, яким я пахла цілу ніч,волосся, яке мої пальці перебирали під час нашого першого і нажаль останнього поцілунку. Тоді я була щаслива, усмішка не сходила з мого обличчя я не вірила, що таке сталось я так давно мріяла про це. Думала все буде добре. Я вже почала уявляти як ми будемо виглядати разом, думала про нашу наступну зустріч..... Та вона виявилась не такою, як я очікувала... просто "привіт" і короткий, пустий погляд. Потім сумні повідомлення контакту... ми так і не змогли перейти на "ми". Дощ за вікном, легка сльоза пробігла по щоці,боляче думати про те,що такого вечора більше не буде. А тоді були зорі, багато зір. Мені навіть не було холодно, твоє тепло, твій погляд мене зігрівав..
Я не хочу забувати, але й не можу згадувати, боляче....
Я хочу, але боюсь тебе побачити, боюсь не втримаю себе в руках, хоча я сильна.
Я стараюсь себе втішити, що все буде добре, не ти перший не ти останній, хоча кому я брешу, я хочу, хочу бути з тобою. Хочу відчути присмак твоїх губ, таких гарних, але це лише мрії все закінчилось навіть толком не почавшись...
Ми звичайно будем спілкуватись, але це вже буде не так як колись.
Я видалила з закладок шоб не "мозолив" мені очі, та видалити з серця поки що не вдається. З часом можливо й перейде, хоча час не лікує просто на деякий час забувається, але з памяті не стреш НІКОЛИ...