На грані живого і мертвого

Ці три молоді пари: Микола з Андріаною, Олександр зі Сніжаною та Петро з Маргаритою завжди були помітні в їхній групі. Вони виділялися серед студентів не тільки своїм старшим віком, дружнім спілкуванням та розумом, а ще й тим, що коли давали відповідь або писали контрольні роботи, то завжди робили висновки з наукової точки зору.

Особливо чітко викладав свої думки Микола. Коли писали контрольну роботу з фізики на тему «Методи отримання кисню», то хлопець, крім відомих науці методів, таких як хімічний, електролізний та фізичний, чудово описав ще і власний метод, який назвав «механічним». Посилаючись на науку біоніку, за аналог взяв дуги зябер рибини. Вона природно розбиває ними трикутну структурну решітку води, в якій один атом кисню з’єднаний під тупим кутом у сто п’ять градусів із двома атомами водню. Один атом кисню у тупім куті від удару зяберних дуг від’єднується від двох атомів водню, і риби його вдихають. Ця контрольна робота стала основою статті, опублікованої в журналі «Молодий науковець». На жаль, вчені ще й досі не знають, навіщо рибі потрібні дуги зябер.

Прозвище професор Микола отримав після того, як одного разу на лекції з неврології вивчали головний мозок, розглядаючи його як центральний орган нервової системи. Микола почав дискутувати з викладачем і сказав, що він, як і американський професор Уільям Тіллер, впевнено переконаний в тому, що свідомість є невід’ємною матерією Всесвіту і здатна генерувати енергію, яка в ефірі створює таку матерію як мислення. І що він, Микола, нині працює над розробкою єдиної наукової теорії поля: «фізика ефіра», про яку вчені марять вже не одне десятиліття. Лише теорія поля «фізика ефіра» може підтвердити, що свідомість, мислення, мозок та ефір міцно пов’язані між собою.

Олександр на лекції, коли розглядали мозок, в клітинах якого функціонують нейрони, що генерують і передають нервові імпульси, став розповідати про те, що з кремнію, який наука нещодавно визнала елементом живої природи, він створить модуль розшифровки інформації при переході її з технічної системи в біологічну. Тобто перехід інформаційних імпульсів відбувається від нейтронів комп’ютерного устаткування до нейронів головного мозку людини і навпаки. Олександр послався на науку біоніку і взяв за аналог павука. Павутиння – це технічна система. Її матерія із нейтронів кремнію. А павук це – біологічна система. Її матерія складається із нейронів.

Знання Миколи та Олександра, які вони використовували в своїх наукових роботах вражали викладачів вуза, науковців, навіть деяких високих посадовців у медичній сфері міністерства.

Петро був відомий як журналіст, адже в журналі «Молодий науковець» надрукували його відгук про контрольну роботу Миколи.

Андріана коли відповідала на запитання викладачів завжди робила аналітичний висновок і її в групі прозвали аналітиком.

Сніжана та Маргарита були відомі як поетеси не тільки по інститутській стінгазеті. Вони часто друкувалися і в міських газетах, і мали власні книги. То ж студенти знайомі з їхньою творчістю. От сьогодні в газеті «Київ вечірній» були надруковані їх вірші. У Сніжани був такий вірш:

ПАРАДОКСИ СУЧАСНОГО ЖИТТЯ

Ефір та космос й люди в Світі нероздільні.

Вони існують і кожен з них при ділі.

Ефір дає наснагу вченим щоб творити –

Робити відкриття загадок в ньому скритих.

Для них життя сучасне робить різні долі:

Одні багаті й ситі, інші бідні й голі

Тому і вчені різні в їхній долі люди –

Живуть собі і їхні справи видно й чути всюди:

Одні живуть заради того щоб творити, 

Другі заради того щоб прожити.

А у Маргарити – такий:

СКЕЛЯ ІНТИМУ

На скелі, що в небі живе

І в море із нами пливе

Вже доля звела нас сама, 

Бо ліпше інтиму нема!

Кохаємось ми залюбки

Тут нас заховав день тривкий…

…А в сірому небі, 

Мов півнячий гребінь, 

Вже й Місяць над нами повис –

І ми опустилися вниз!

Так, із дня в день, непомітно для кожного з них тяглися останні, часом досить рутинні лекції навчального процесу, який закінчився складанням іспитів.

04.04. – 06.04.2013.

м.Дніпропетровськ, 09.07. – 10.07.2013