Нагода
з рубрики / циклу «Ілюзія правдивості»
- Хто пригощає?
- Ти смієшся?
- В цей день ми на рівних.
- Розберемося. До зустрічі!
Що їх поєднує? Та нічого.., хіба, що випаде нагода дуже рідко зустрітися саме в той день. В кожного своє.., робота, справи, буття. Цього року пощастило, можливо допоміг понеділок... Важкий день, і водночас новий день, новий початок. Початок нового для них року. Рік, який йде в життя.
Хто він? Він чоловік, він одинак. Він цінить свою свободу, виправдовуючи нею свою самотність.
Хто вона? Вона розуміє його свободу, бо знає ціну його самотності. Вона ніколи не підтримає його висновку, що є почуття, а є вигода... Вона вірує в те, що історія любовних відносин належить тільки двоїм, і ніхто не в праві втручатись... Так чи інакше, в кожного з них своє. І це не стає на заваді довгі роки підтримувати і пам`ятати одне одного...
Ось і вона дожила, до того віку про який кажуть, що він найсмачніший для Жінки. Сорок п`ять... Посміхнулась. Її день народження завжди пахне піонами і суницями. Сумно? Та від чого? Від того, що піони швидко відцвітуть, а суниця миттєва ягода? Та ні! Сорок п`ять.., і посміхнулась... Вона прийме цей дар смачного, солодкого віку. Вона вдячна.., бо знає, що Жінка яка вміє бути вдячною-мрія любого чоловіка...
А про, що мріє він в свої сорок п`ять? Більше свободи? То вона з ним за руку. Нові інтереси, ідеї? І цього йому не бракує. Він не попішає підводити підсумки, він затребуваний. Головним для нього залишається робота, яка дає йому сили і допомагає відчувати себе щасливим.
- Ти, як завжди не забуваєш.
- Та й ти не забуваєш.
Вони засміялись, обмінюючись букетами квітів. Рожеві піони і сині іриси. Непоєднане поєднання...
