Танець
Айседора Дункан
Танець - це твій пульс, биття твого серця, твоє дихання. Це ритм твого життя. Це вираз в часі і русі, в щастя, радості, смутку і заздрості.
Жак де Амбуаз
Танець… Це не завжди шквал емоцій, легкість і насолода. Часто це важка, нудна робота над кожною дрібницею, кожним кроком, жестом, поглядом. Це тисячі «не можу», «боляче», «терпи», «пробач»… Це вміння опанувати себе, свою гордість, злість, розчарування. Це гіркі поразки і п’янкі перемоги.
Танець неможливий без взаємодії і довіри в парі. Пара – це одне на двох серце. Це завжди «ми», і ніколи «ти винен». Це залежати від настрою свого партнера, розуміти його і підтримувати. А ще треба вміти мовчати і знаходити компроміс.
Танець висмоктує усі сили, усі духовні резерви. За дві хвилини ти виливаєш глядачам і партнеру свою душу. І довго ще відчуваєш всередині себе порожнечу…
Танець – це друзі і суперники. Це тренер, з яким заборонено сперечатись. Це постійна боротьба за першість.
Але! Це солодке відчуття повного виснаження, розуміння, що ти зробив все можливе. Це уривчасте дихання і сяючий погляд твого партнера. Це музика, незабутні дотики і нестримне хвилювання. Це безперервний рух до ідеалу.
Танець – це життя, яскраве і багатогранне. Танець (як і поезія) – це завжди неповторність…
