Білий танець
И в вихре снежной пылиЯ верен черноокой
Змеиной красоте.
А. Блок
Накритий хуртовиною у полі
від вітру заховавшись у скирті̀,
про себе сподіваюсь як ніколи,
що вистоять на хуторі хатѝ.
До нього добиратися далеко
заметами замерзлої ріллі.
Там борва витанцьовує фламенко,
розсипавши циркони по землі.
І за вуаллю розпізнавши очі,
вклоняюся красуні сніговій,
кружу напівпрозорий стан жіночий
під пісню, що співає буревій.
І саваном огорнутий обранець,
з красунею розпочинаю герць:
кружитиму ще довго білий танець,
якщо не відшукаю хутірець.