Мрія повинна бути без страху, а любов без кордонів (невідомий автор)
Коктейльне плаття з повітряної тканини, схоже на втрачений час... Швидкі рухи-легкі дотики пташиних крил. Справжні сльози. Водевільне інженю. Легкість жанру. Нерозривний зв`язок-біль від розлуки і образа. Ні краплі класичності все в сучасність. Віртуозне вміння передати зміну настрою без підтексту, ховаючи переживання, опановуючи себе. Я не хочу грати речі, які мало говорять про розум і мовчать про душу. Хвилі небуття все таки безсилі над словом. Вихор шовкових, парчевих, муарових клаптів, прозорість повітряного простору. М`які і вільні манери-античні мотиви-реальне перетворення в справжнє...
Галерея спокус. Непідвладний час. Безладні милі розмови. Принизливі пошуки. Артистичне життя у вигаданій ролі...Щоб Тебе зрозуміти треба було пізнати північ...
Багатство фарб. Зовнішня грубість при великій душевній тонкості. Голос-низький, грудний і сміх.., сповнений тієї щирості, яка не залишає байдужим. Вишуканий стиль. Римовані освідчення. Не куповані сльози. Безмірно дороге відчуття-не запитувати, а безмежно вірити.
Вони стояли серед усього світу вдвох. І на весь світ калатали і гуділи одні їхні серця...
Тихе незрозуміле щастя самозречення, виблискувало краплями холодної ранкової роси.., Коктейльне плаття з повітряної тканини.., час коли розум має більше влади і розмовляє незрівнянно твердішим голосом аніж тоді...
У першому абзаці відчувається особлива легкість, завдяки шовковим словам, не дивлячись на реальні сльози і біль ...
Стало цікаво, чому саме порівняння Його з Північним полюсом – такий же холодний, крижаний, важко доступний? Самозречення вилискувало краплями холодної ранкової роси – сумний фінал… Се ля ві…
Ангельське кришталеве відголосся, немов голосіння, прихований жаль, адже янголи не можуть кохати як люди - пристрасно і небесно водночас...
Густішали білі хмари, заздрість богів, заздрість херувимів - якщо вона народжується, то згасає кохання.
Янголи не люди, тому бездонна їх туга-безодня, вони роняють діамантові сльози, та густішає невблаганна сила небесної заздрості.
Демонічне дихання, сили пекла здатні зрозуміти почуття людей. Вони всотують відголосся кохання, їм болить любовне щастя, та вони воліють спостерігати ще й ще..
