МІЖ ДВОМА ПРАВДАМИ
Коли іде запекла суперечка між двома правдами за те, яка з них більш правильна і достовірна, коли кожна агресивно і фанатично доводить свою зверхність і правоту - в кінцевому рахунку жодна з них не зазнає істотних змін. Кожна залишається при своїх амбіціях, анітрохи не поступаючись іншій, не прислухаючись до відмінної від власної (і єдино правильної, на власну думку) позиції.
Лиш одиначка істина тихенько стоятиме між розпеченими, палаючими від гніву правдами і іронічно хихикатиме у свій маленький дитячий кулачок.
Сміху цього обом правдам не почути, бо його заглушає здійнятий ними ж ґвалт. Істину цю обом правдам не побачити, бо засліплені курявою і запльовані пінистою слиною з ротів, яка пішла в якості аргументу на тривалі марно витрачені години безплідних суперечок.
І ще довго та безуспішно вони, глухі та сліпі, мацатимуть істину жадібними пальцями, як старці з притчи "Про трьох сліпців і слона", відкриваючи її для себе у формі все нових і нових фрагментів - то за вухо сіпатимуть, то за ногу обійматимуть, то за хобот чіплятимуться.
Але як зібрати воєдино розрізнені частини цілого, якщо не маєш надійного цементу?
Як можна скласти пазли в цілісну картинку, якщо ти - безвільний актор, цілком захоплений емоційною грою і з головою занурений у власну роль, а не відсторонений глядач в залі?
© Саша Обрій.
