23.03.2015 22:39
для всіх
338
    
  9 | 9  
 © Таміла Дорошенко

Кажуть, десь між двома блокпостами

Кажуть, десь між двома блокпостами 

Тліє вічність від пекла до раю. 

І усім залишатися б осторонь,  

Та терпіння дійшло до краю. 


Кажуть люди помруть від депресії,  

І від куль, і від браку коштів. 

Кажуть більше не платять пенсії,  

Майже рік не працює пошта. 


Кажуть там позрікалися прапора,  

А без прапора жити не вміють. 

Не родини тепер там, а табори,  

Що від куль затуляють надію. 


Кажуть смерть заховалась за спинами 

Добровольців з рожевими лінзами. 

Сил не має хворіти новинами

До весни не будіть телевізори. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.03.2015 22:44  Панін Олександр Мико... => © 

Сильно, поетично, художньо.

 24.03.2015 22:39  Світлана Рачинська => © 

Дуже сподобалось! Гарно пишете. Вітаю в нашому товаристві! 

 24.03.2015 11:08  Ем Скитаній => © 

віршик сподобався...Ви майже зазирнули за блокпости бандюків...щодо "телевізорів" - дуже вдало! але тут, в окупації, про ці ящики можна взагалі забути...

 24.03.2015 09:05  Рубан Надія Петрівна => © 

Дуже болюча тема, гарно написано!

 24.03.2015 08:56  Ірина Затинейко-Миха... => © 

хороший вірш, останній рядок дуже сподобався!

 24.03.2015 08:50  Тетяна Белімова => © 

Розпачлива картинка. Вітаю Вас на Пробі Пера!
У Вас дуже гарна ава))

 24.03.2015 08:37  Сашко Новік => © 

класно

 24.03.2015 04:58  Деркач Олександр => © 

Є вдалі місця, дуже сподобалось "до весни не будіть телевізори")