Санаторій
з рубрики / циклу «Хлопчик»
Одного разу, хлопчик проходив медкомісію. Лікарі виявили, що організм його ослаб і в ньому розмножуються туберкульозні палички. Йому потрібно було виправити здоров`я. Мама відвезла його до санаторію, у місті КР. Хоча, за його розташуванням, - це була швидше в`язниця, ніж санаторій. Відразу за огорожею санаторію, росли як гриби багатоповерхівки, - настільки високі і настільки густо, що небо займало зовсім незначний простір на горизонті. Це була «в`язниця суворого режиму».
Більшість дітей, - були з інтернатів та дитячих будинків. Виховательки, здавалося, до мозку кісток ненавиділи дітей. Таблеток примушували пити, більше ніж давали самої їжі. Настільки багато, що від них починало нудити всім...
Була там одна дівчинка, їй було років 6, але вона не вміла говорити. У всьому винні її батьки - алкоголіки. Вони ані краплі не приділяли їй уваги. Алкоголь, - забрав їх у неї. Вона була худенькою-худенькою. Незважаючи на те, що кожен день давали всім по шматочку м`яса, вона його не їла. Чому? Вона не знала, що це таке, і боялася, як страшної зарази. Дівчинка, яка ніколи не їла м`яса. Ніколи. Ніхто цього не розумів, але вона віддавала своє м`ясо іншим, - тому всім було все-одно.
У санаторії хлопчик опинився на початку літа. Вихователька, а скоріше мучителька, - незлюбила його відразу. І без якої б то не було причини. Вона дала йому зневажливе прізвисько «Нікіпіль», - від назви міста, з якого він прибув. Хлопчику було боляче, - за що вона так зі мною? - Думав він.
У санаторії хлопчики і дівчатка спали окремо, але це неважливо. Найжахливіше було для хлопчика те, що хлопчиків змушували митися всім разом. Вибудовували їх у чергу, і обливали водою. Це було огидно. Хлопчик дуже соромився, - напевно у виховательок справжні проблеми з головою. А ще більше він соромився, що його бачили інші, - голим. І це було жахливо. Це було жахливо для дитини.
Щовечора, коли оголошували відбій, він зарився обличчям у подушку і плакав. Довго і гірко плакав, - намагаючись не хлипати, що б інші не чули. Поруч з ним, на іншому ліжку, - спав його однокласник. Його теж відвезли в цей санаторій. Він теж плакав. Але йому пощастило, його приїхала провідати мама, і дізнавшись, що діється в цьому місці, - негайно забрала. Тепер він залишився зовсім один. Інші діти його уникали.
Іноді їх виводили на вулицю. Якраз в один з таких днів, хлопчик як завжди, взяв свій альбом, олівці і сів у павільйоні. Тихо, і нікому не заважаючи, малював. Намалювавши красиву картинку і ще одну, він вирішив відпочити. Залишивши альбом і олівці, - відправився подивитися, що відбувається поблизу. Якраз біля паркану, зібралося кілька хлопчаків. Виявилося, що з балкона багатоповерхівки, уїдливо посміхаючись, хлопчик кидав їм горіхи, - немов курей годував він нещасних діточок із санаторію. Хлопчик помітив, як посміхається той хлопець, - він сміявся з них. Він знущався своїми діями над ними. Це було жахливо гидко. Отямившись, він попрямував до свого альбому, але...
Як тільки він почав підходити до павільйону, - з нього вибіг хлопчисько. У його руках був альбом, олівці і ручка, які він відразу ж розкидав по окрузі. Хлопчик жахнувся, - Віддай! Це моє! - У відповідь йому в обличчя полетів альбом. Негідник втік. Здавалося б, все обійшлося, альбом, - єдина радість санаторію, був цілий. Хлопчик відкрив його, - і був приголомшений...
На кожному з малюнків, було написано великими літерами: «хуй», «лох», «підарас». Хлопчик закам`янів. Альбом з його малюнками впав з його рук на асфальт.
Нікополь, 2010
