Музика
Так. Вперед.
Із світла у темряву.
Із спокою у вир.
Знову?
Та тепер все буде інакше.
Мусить бути.
Але ж так не хочеться іти!
Якби тільки зміг залишитися!
Так треба. Я знаю. Знав і готувався давно.
І все одно.
Так важко зробити саме останній крок.
Але що це я? Хіба останній?
Тут таки останній.
Наче стрибати воду з висоти десяти метрів. Ніяк не підійти до краю.
А я все тягну.
Не можу й край.
Та затримуватися вже теж не дозволять. Всі елементи складено.
Тож. Треба взяти першу ноту.
І хай звучить музика.
Може з нею не так страшно?
Музика як Муза.
Стільки шукав її, а тепер злякався тієї сили. Так не повинно бути. Але так є. Доки не проникла всередину і заповнила пустку, що й досі відкрита усім вітрам.
