"Неправильні"
Я завжди любила "неправильних" людей. Нетипових, часом дивних, іноді божевільних. Вони не бояться жити, не бояться показувати емоції та бути собою.
Вони думають вголос, бігають босяка під дощем та голосно співають в душі.
Це ті люди, яких сковує сам світ : надто маленький для їхніх мрій, надто неідеальний для їхніх стандартів, надто обмежений для їхньої уяви...
Їх часом не розуміє соціум, проте вони не потребують розуміння.
Більш за все вони цінують свободу та враження. У них немає планів на життя. У них немає планів на ранок.
Вони не живуть загальноприйнятими правилами, натомість створюють власні.
Вони курять рідко, проте виключно хороші цигарки.
Вони думають серцем, керуються бажаннями і живуть мріями.
В них немає фальші та брехні. Якщо кохають - назавжди, якщо дружать - до скону.
Вони випадають з будь-яких рамок, вони абсолютно не підлягають класифікації.
Про таких пишуть книги. Про таких знімають фільми.
Ми завжди їх ідеалізуємо, підносимо мов містичних істот...
А все чому?
Ми їм заздримо!
Ми хочемо бути схожими на них. Ми хочемо бути ними.
Наразі в нас гниле та сліпе суспільство до біса типових людей зі штампованою індивідуальністю.
Ми розучились думати.
А, можливо, ми розучились жити?
Стараємось влізти в стандарти і водночас кричимо про креатив?
Вся індустрія працює на цей "креатив"!
А ми, а що ми?
А нам просто промили мізки...
Підвіконня моєї кімнати, 12.12.2015
