Вечір
Вечір наливається стиглим яблуком. От - от упаде вниз, за бистру річку.
Та ще не зараз. Ще не поспішають зірвати його. Довго день пестив і ростив той дивний плід. Що виросло? Ніч розкаже.
А поки тільки очима можна їсти його рожеві боки з рудими пасмами. Такі розкошлані. Малюнок художника закоханого.
Хто спитає скільки його залишилося?
Та й навіщо питати. Є тільки мить.
