26.07.2016 22:02
для всіх
1407
    
  6 | 7  
 © Панін Олександр Миколайович

Казка про дівчинку Аню і Чудовисько

Казка про дівчинку Аню і Чудовисько

Казка на добраніч

...Рученькі, ніженькі, лагідні очі,
Спокійної ночі, скінчилася гра,
Рученькі, ніженькі, лагідні очі,
Спокійної ночі, спати пора..
Українська колискова.

Дівчинка Аня любила казки - дуже! Особливо, коли матуся розповідала – дуже, дуже!

«Матусю, розкажи казочку!» - «Яку, доцю? Ти ж усі казки переслухала». - «Розкажи про Чудовисько!» - «Яке!?» - «Велике, велике, страшне, страшне, а насправді – дуже добре і лагідне! Розкажи, а я засну і буду дивитись казочку, як мультик». (Ось яка доця хитра).

«Ну слухай: Люлі, люлі…» - «Добре, а далі?» - «Люлі, люлі. люлі…» - «Дуже добре, а далі?» - «Лю…» - заснула донечка, нарешті мама звільнилась. Але завтра казочку розповісти все ж доведеться.

А дівчинка Аня бачить сон… Гуляє вона у дворі, раптом: «Чики-брики!» - «Хто це?» - питає Аня. «Чики-брики!» - і нема нікого. Аж ось дівчинка здогадалась: «Це ви, горобці?» - «Ми, ми! Чики - брики!» - «А чому не цінь-цвірінь?» - «З переляку, чики - брики!» - «Хто ж вас налякав?» «Чудовисько! Велике, страшне…» - «Добре і лагідне!?» - зраділа Аня. - "Лихе, сердите! Прожени його, ти тут головна.» - «Ні, так не можна, - каже розсудлива дівчинка, - треба розібратись, треба з ним поговорити. Показуйте дорогу.»

Аня йде попереду, горобчики – ховаються у кущах, перелітають слідом. Пройшла дівчинка через двір, наближається до городу. Щось трохи лячно стало: а раптом чудовисько не таке вже й лагідне?

«Ось воно, ось!» - хвилюються горобці. Бачить Аня – Чудовисько. Велике, страшне, а насправді це опудало городнє.

«Горобчики, страхополохи, це не чудовисько ніяке» - сміється дівчинка. Воно добре!» - « Воно нас лякає, з городу проганяє!»

«Скажіть, будь ласка, шановне Опудало, - питає ввічлива дівчинка Аня, - чому Ви горобчиків лякаєте?» - «Вони скубуть все підряд на городі, шкоду роблять, ще й на грядочках б’ються! Ось я їх…» - «Чекайте, - каже Аня, - давайте домовимось: горобці більше не бешкетуватимуть, будуть лише шкідників збирати». – «Тоді нехай…» - погодилось Опудало.

В цю хвилину горобці зацвенькали по-справжньому перелякано: «Шуліка, шуліка, ховайтесь! Тікайте!» - «А ну - геть!» - гукнуло грізно Опудало, та як махне мітлою! Шуліка побачив, що діла не буде, і чкурнув світ за очі.

«Дякуємо, дякуємо, шановне Опудало! Рятівник наш! Ніколи не будемо бешкетувати!» - «Гаразд, - промовило Опудало, - ви будете шкідників ловити, а я вас від хижаків боронити».

Так дівчинка Аня помирила добре Опудало та горобчиків.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.08.2016 09:42  Тетяна Белімова => © 

Мудра казочка і чудово написана))
Мені здається, Ви про дівчинку Аню вже писали?

 26.07.2016 22:57  Ганна Коназюк => © 

Цікава казочка!))

 26.07.2016 22:24  Олександра => © 

Класна казочка) тільки щось тут не так: спати після неї не хочеться:)