Коли під чорне рядно тиші
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Коли під чорне рядно тиші
Приляже вистраждана ніч,
Відчинять стулки Божі виші,
Школи між тисяч срібних свіч.
Сон розгорне скрипкові ноти,
Між тактів свіжого ковтка
Повітря й шелесту з навпроти
Впаде мелодія стрімка.
Незрозумілі, незбагненні,
Ніким не чувані уста
Співають ніжно не пісенні
Нам настанов святі слова.
Глибокі істини, найглибші…
До ночі промінець приліг,
І ніжно, ніжно, в повній тиші
Нам здарував між снів свій сміх.
