30.07.2016 11:31
для всіх
196
    
  5 | 7  
 © Маріанна

Contra spem spero





Коли спробував усе, що міг. Коли не вийшло те, що вважав найважливішим. Коли втрата іде за втратою. Що змушує таки встати?

Надія? Та що давно заблукала десь у непрохідних хащах?

Є якась інша надія, яка приходить, коли всі інші ресурси уже вичерпано, коли розум говорить, що ніякої надії більше немає і бути не може.

Знаходиться.

Не надія. Примус. Якщо життя продовжується, значить треба іти далі.

Куди? Для чого?

Не час для питань. Спочатку вдалося хоча б встати. А дорога знайдеться.

Може залишилося тільки повернути? Може тільки кілька кроків відділяє від мети?

Просто встати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.08.2016 21:57  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий посил. А надія прийде!

 31.07.2016 20:54  Іванка Світла => © 

Надія-це справді те, чого нам інколи так бракує... Хай вона завжди живе в нас навіть тоді, коли, здається, ніщо неможливо...
Гарні замальовки)

 31.07.2016 20:08  Панін Олександр Миколайович... => © 

..."коли розум говорить, що ніякої надії більше немає і бути не може." -

Не слухай розум, бо він і надія - антиподи. Надія не живе розумом, радше - всупереч.

Надія каже: "... я взагалі не вмираю, тому що я  ...  і неймовірно вперта".

Якщо ти живий і не хочеш вставати, знайдуться сили, що змусять встати і діяти на їх (сил) розсуд. 

Отже - вставай... сам...

 30.07.2016 14:50  Каранда Галина => © 

буває й так... не хочеш - мусиш...