Дзеркало осені
Задивилося літо у дзеркало осені. Замислилось. Хмарами вкрилося чоло. Посіріло.
Чи то спогад невчасний? Чи туга від холоду, що тільки наближається.
Блукає вітер вулицями міста, що кличе мітками віршів.
Куди ведуть ті мітки?
Може в минулу весну?
А може ще далі?
Зупинилося літо віддихатися від спеки. Стільки справ, що вгору не глянути. А осінь вже підставила дзеркало.
Що у свічаді?
Човник запливає у місячну ріку осені.
Чи заблукає?
Осінь знає.
