Щоб підкреслити жіночий шарм-достатньо мінімалізму (Оксамит)
Осінь в цьому році холодна, плаксива, колюча, безколірна і байдужа... Байдужа? Так.., саме байдужа! Треба дуже багато пройти.., треба довгий час, щоб зрозуміти, що таке байдужість. Треба пройти через приниження, "зради", насмішки, зневагу і нехтування.., треба втратити свою самооцінку, щоб впасти на саме дно своєї душі...
Осінь-не цікава, важка, депресивна і сліпа... Сліпа? Так.., саме сліпа! Пусті відведені очі.., довгий час, немов протертий старий канат, з якого звисає брудне конопляне шмаття. Ще надієшся, ще латаєш, зв"язуєш, але знаєш, що марно...
Осінь-соло одного інструменту, на якому грає невмілий, "глухий" музикант.., грубими пальцями рве струни і оте "мистецтво" пронизує до кісток... Холод від якого ніщо не врятує...
Осінь-особливість нездійсненних мрій, без запрошення випити кави... Довга дорога чекання по якій їде старий розвалений трамвай і ніхто не оголошує зупинку...
Осінь-небо яке плаче.., плаче за тим, що пішло назавжди.
Щоб зрозуміти треба пройти через ОСІНЬ.
Йти потрібно приємно і ледве чутно, як шурхіт листя в листопаді... Йти потрібно не питаючи, так як дощ, який змиває краплями думки... Несміливий промінчик сонця, торкався пелюсток примерзлих хризантем, намагаючись відігріти колір. Немов ретельно відміряні дози тепла, затишку і турботи...Щоб відчути особливий аромат, який дає надії на зміни, треба пройти через ОСІНЬ
Осінь як жінка! Кожного разу інша... кожного разу не повторна і не передбачувана...сьогодні байдужа, холодна, плаксива, а завтра тепла, кольорова, усміхнена сповнена надій і чарівного аромату запашної ткави, яку смакуєш разом з дорогою тобі людиною... через таку осінь також треба пройти, без зупинок і чатування на оголошення твоєї зупинки, сидячи у веселому кольоровому трамвайчику мрій...Щоб впевнитись в тому, що все врешті реш зміниться треба обв`язково пройти через будь-яку осінь!
.gif "{#}")
